Дендропарки – чи не найцінніші природні парки, адже на таких локаціях можна натрапити на колекції найрізноманітніших видів дерев. У таких парках рослини культивують за певними правилами – розміщують тематично, тож це не тільки мальовничі місця, а й цікаві об’єкти для досліджень, пише сайт lodz-name.eu.
У Лодзькому воєводстві також можна побачити чудовий дендропарк, що розташувався у Рогуві. Цікаві факти з історії цього парку, про зелені багатства цієї локації та інше – читайте у матеріалі нижче.
Початок історії дендропарку у Рогуві
Дендропарк у Рогуві має цікаву та тривалу історію. Вона бере початок з липня 1919-го року, коли міністр сільського господарства та суспільних благ передав частину лісів Скерневіцецького лісництва Варшавському університету природничих наук з метою проводити на цій локації наукові дослідження.
У перші роки існування парку ця територія використовувалася, здебільшого, для наукових досліджень. Тут висаджували дерева, привезені з-за кордону, екзотичні види рослин, всього – близько сотні видів. Така кількість, з одного боку, свідчить про серйозні наміри стосовно зазеленення ділянки, а з другого боку – свідчить про достатньо повільний розвиток. Справа в тому, що вже тоді площа саду була доволі великою – понад 60 гектарів землі.
На заваді швидкому розвитку парку були обидві світові війни. Фактично, сад закладався буквально після завершення Першої світової війни – в час, коли країна тільки оговтувалася від пережитих жахів, не було достатньо фінансів через зруйновану економіку і найголовніше – постійного персоналу, людей, які б з ентузіазмом взялися до роботи.
Здавалося, що з роками все налагодиться, однак назріла Друга світова війна, яка не тільки припинила розвиток дендропарку, а й принесла руйнування. Згідно з даними, оприлюдненими на офіційному сайті парку, у цей період кількість видів дерев зменшилася наполовину. За насадженнями, фактично, не було кому доглядати.
Дендропарк у повоєнні роки
Після завершення Другої світової війни про парк та колишні плани згадали, і взялися відновлювати зелені насадження. Перша зміна для дендропарку – перехід під опіку лісової кафедри університету вищезгаданого університету природничих наук.
Роботою з відновлення та розвитку дендропарку керував очільник кафедри – професор Роман Кобендза, а за виконання робіт безпосередньо відповідав асистент цієї ж кафедри Тадеуш Шимановський. Саме цей співробітник університету, звичайний асистент, доклав у цей час найбільше зусиль для розквіту парку. За цей час, поки насадженнями опікувався Тадеуш Шимановський, у дендропарку з’явилися нові дослідні ділянки, розсадники, запрацювало нове обладнання для догляду за рослинами та їх вивчення. Також було завезено нові види дерев.
Проте Шимановський недовго опікувався парком. На зміну йому прийшов інженер Генрик Едер – людина, яка не тільки продовжила справу попередника, а повністю поринула в ідею зробити дендропарк одним з найкращих в країні. Будучи інженером, чоловік зайнявся плануванням та розрахунками, створив геодезичні карти, звів на території оранжерею, розплідник та подбав про господарські споруди.
За часів Едера у парку з’явилися нові зв’язки з іншими аналогічними дендропарками Польщі. Це сприяло активній підтримці з боку колег, збільшенню допомоги у розбудові парку, суттєвому поповненню зелених колекцій. Крім того, важливою допомогою, яку надавали інші дендропарки, був цінний досвід та знання, адже керували ними також відомі професори та науковці, зокрема, Казімеж Бровіч – член Польської академії наук, хоролог, систематик дерев та кущів.
Будівництво альпінарію на території дендропарку
У 1953-му році у Генрика Едера з’явилася чудова нагода для реалізації ще одного його задуму – будівництва альпінарію, який би спеціалізувався на колекціонуванні та культивації альпійських рослин, що в природі ростуть високо в горах – Альпах, Кавказі, Гімалаях, Андах тощо. Генрик Едер вірив в те, що альпінарій стане новою сторінкою історії дендропарку, перетворить його у ще привабливіше місце, куди захочуть приїжджати гості з різних куточків країни та з-за кордону.
До створення альпінарію інженера підштовхнуло те, що того року при студентському гуртожитку звели басейн. В результаті копання басейну залишилося багато землі, яку Едер вирішив використати для зведення альпінарію.
Під будівництво альпінарію було виділено 1,5 гектара сільськогосподарської землі, прилеглої до дендропарку. Самі роботи з облаштування цієї частини парку тривали доволі довго – аж до 1960-го. Справа в тому, що потрібно було не тільки привести до ладу цю територію, а й створити на ній відповідні умови, за яких привезені гірські види рослин змогли б рости, і щоб їх можна було культивувати тут. Для цього Едер доклав чимало зусиль – багато подорожував навколишніми населеними пунктами у пошуках гранітного каміння та вапняку. Інженер займався цим не сам – йому допомагали місцеві мешканці, яких він також залучив до проєкту спорудження альпінарію у Рогуві.
На цьому досягнення Генрика Едера у розвитку дендропарку не скінчилися – він вів також ретельну документацію стосовно колекцій рослин та дослідних ділянок. Головною заслугою інженера стала публікація першого каталогу насіння. Ця подія стала поштовхом до розвитку дендропарку, адже таким чином було налагоджено зв’язок з кількома сотнями ботанічних садів та дендропарків по всьому світу – передусім, це стосується важливого питання обміну насінням. Цей зв’язок триває і до наших днів – фактично, саме завдяки інженеру дендропарк продовжує отримувати нові види рослин.
Подальший розвиток дендропарку у Рогуві
Після стількох років плідної праці Генрик Едер пішов у відставку, а на його місце прийшов Єжи Тулімович – професор Варшавського університету природничих наук та співробітник дендрарію за сумісництвом з 1959-го року. Тулімович, на відміну від інженерного підходу Едера, у своїй роботі більше керувався науковим підходом.
Так, він створив колекції нових груп рослин, публікував результати вирощування нових видів, також будував теплиці та розсадники. Зелені багатства дендропарку з кожним роком збільшувалися – передусім, завдяки появі нових дослідних ділянок. Також сприяло цьому налагодження серйозних міжнародних зв’язків – завдяки Тулімовичу дендропарк почав співпрацювати з науковими установами Західної Європи та Китаю.
Колекції рослин у дендропарку
Сучасний дендропарк у Рогуві – чудова мальовнича локація для прогулянок та досліджень. Колекції парку складаються з кількох основних груп – колекції деревних рослин, лісові дослідні ділянки, тепличні колекції та рокарій.
Найбільшою в парку є колекція деревних рослин – дерева, кущі та чагарники, що ростуть та зимують в саду. Цікавішими є лісові дослідні ділянки – тут представлено чужорідні види дерев, всього – близько 75 видів, більшість з яких є хвойними. Таких дослідних ділянок у парку понад 130.
Оранжереї у парку доволі невеликі, їх небагато, тому вони закриті для відвідувачів. Побачити їх можна тільки у теплі дні року, коли їх виставляють на вулицю. Тут культивуються рослини з субтропічної та тропічної зон. Їх вирощують, переважно, для наукових та навчальних цілей.
Альпінарій, про який ми розповідали вище, вважається найменшою ділянкою саду. Він займає площу близько 1,4 гектара. На цій ділянці, окрім чудових рослин, можна побачити мальовничі ставки та струмки.
