Вугільна ера в маленькому містечку Белхатув, що поблизу Лодзі, розпочалася в 1960-х роках. Тоді місцевих жителів неабияк здивував той факт, що до їх містечка завітали представники комуністичної влади. На вертольотах з висоти пташиного польоту тодішні чиновники хотіли побачити площу, де залягають поклади бурого вугілля. Про цей візит писала місцева та загальнонаціональна преса. Так маленький Белхатув став відомим, як місце де знаходяться величезні запаси «коричневого золота», пише lodz-name.eu.
Перша тонна вугілля була видобута з кар’єру в Белхатуві у 1980 році. А декількома роками раніше у місті розпочалося будівництво Белхатувської ТЕС. Вона стала найбільшою у світі елетростанцією, яка працює на бурому вугіллі.
Дещо про місто Белхатув
Місто Белхатув розташоване в центральній Польщі, на річці Раківка. Є адміністративним центром Белхатувського повіту Лодзького воєводства.
На початку XXI століття Белхатув справедливо асоціювався у багатьох людей з найбільшою на Європейському континенті електростанцією та величезним вугільним басейном. Станом на кінець 2021 року кількість населення у місті становила понад 55 тис. осіб. Економіка міста базувалася на видобувній промисловості та енергетиці.
Однак так було не завжди. До XVIII століття Белхатув був невеликим поселенням, жителі якого переважно займалися сільським господарством. У 1737 році Белхатув отримує статус міста. На початку XIX століття тут почала розвиватися текстильна промисловість. Попри це кількість населення у місті на той час не перевищувала декількох тисяч осіб. У 1870 році Белхатув втрачає статус міста та знову відновлює його у 1925 році.
Бурхливий розвиток міста розпочався в середині 1970-х років, після того, як було прийнято рішення побудувати Белхатувську ТЕС та видобувати буре вугілля з Белхатувського родовища. До міста ринули тисячі мігрантів – працювати на шахті та електростанції.
На початку 1990-х років кількість населення у місті сягнула понад 60 тис. осіб.
Белхатувському вугіллю близько 20 млн. років
Буре вугілля часто називають коричневим золотом. Це тверда горюча корисна копалина, яка вважається перехідною формою від торфу до вугілля кам’яного.
Дослідники оцінюють вік белхатувського вугілля у 20 млн. років. Його утворенню передувала низка різноманітних процесів, які розпочалися приблизно 70 млн. років тому. Вважається, що на місці Белхатувського родовища бурого вугілля колись було море, яке поступово обміліло. Згодом в результаті низки геотектонічних процесів утворився Клещівський тектонічний жолоб.
Приблизно 20 млн. років тому в межах Клещівського тектонічного жолоба виникла болотиста місцевість – ідеальне середовище для формування торфових покладів. Клімат тут панував теплий і вологий. Цей та інші фактори сприяли процесу ущільнення торфу, тобто витіснення з нього води. Це призвело до утворення буровугільного пласту.
Початок експлуатації вугільного родовища
Відкриття запасів бурого вугілля в межах Белхатувського повіту можна сказати відбулося випадково. Наприкінці 1960 року в селі Піски велися геологічні роботи з пошуку природного газу. Шукали газ, однак наткнулися на шар вугільних покладів. Буріння, проведені у 1961 році, підтвердили наявність тут великого родовища бурого вугілля. Запаси Белхатувського вугільного басейну оцінювалися в близько 2 млрд. тонн бурого вугілля. Корисна копалина залягала на глибині від 127 метрів.
Наступні десятиліття були присвячені дослідженню родовища та різноманітним експертизам. Паралельно з цим проводилися проєктні роботи щодо майбутньої експлуатації родовища.
У 1963 році кількатисячний Белхатув відвідали представники тодішньої комуністичної влади. На гелікоптерах з висоти пташиного польоту чиновники оглянули площу поблизу Белхатува, де залягали поклади «коричневого золота». Цей візит наробив багато шуму в місцевій та загальнонаціональній пресі. Маленький Белхатув став відомим на всю Польщу.
В 1970-х роках було прийнято рішення про будівництво шахти та електростанції. До міста почали звідусіль з’їжджатися робітники.
Колишні шахтарі пригадували період підготовки до видобутку вугілля з Белхатувського родовища, як надзвичайно важкий час. Були відсутні дороги з твердим покриттям, а також залізничне сполучення. Значними проблемами також були відсутність електропостачання та належного житлового фонду для робітників. Адже шахта та майбутня електростанція потребували тисячі робочих рук.
У 1974-75 роках розпочалося осушення родовища.
«Тоді була сувора зима. Безсніжна, але з сильними морозами. У районі майбутньої шахти дув сильний вітер, часто зустрічалися дикі звірі та птахи. Земля була промерзла до значної глибини. У моєму розпорядженні були старі бульдозери «Staliniec» і маленькі самоскиди «Star»», – пригадував один із тодішніх працівників шахти Болеслав Наперела.
Роботи із запуску шахти пильно контролювала тодішня комуністична влада Польщі. Свого часу шахту відвідав перший секретар ЦК Польської об’єднаної робітничої партії Едвард Герек та останній лідер комуністичної Польщі – Войцех Ярузельський.
Перше буре вугілля з белхатувського кар’єру було видобуто 19 листопада 1980 року. Першу грудку вугілля з рук шахтарів прийняв тодішній директор шахти «Белхатув» Станіслав Дроздовський. Ця подія була увіковічена на світлинах.
За словами Дроздовського, того дня всіх працівників шахти переповнювала радість та гордість. Колишній керівник шахти додавав, що на той момент чимало людей в Польщі та за її межами все ще не вірили в те, що поблизу Белхатува залягають поклади бурого вугілля. Тож, 19 листопада 1980 року працівники белхатувського кар’єру остаточно переконали всіх у тому, що поблизу Белхатува залягають чималі запаси цієї корисної копалини.
У 1981 році на белхатувському вугіллі запрацювала Белхатувська ТЕС, будівництво якої розпочалося у 1975 році. З роками ця електростанція стала найбільшою ТЕС на Європейському континенті та найбільшою у світі електростанцією, яка працює на бурому вугіллі.
У 1988 році з белхатувського кар’єру вдалося видобути 38,5 млн. тонн бурого вугілля. Такі обсяги видобутку зберігалися й впродовж наступних років. У рекордні роки видобуток вугілля становив 42 млн. тонн за рік.
У 2000-х роках було запущено видобуток бурого вугілля зі ще одного родовища – Щерцувського, яке знаходиться за кілька кілометрів від Белхатувського.
Станом на 2021 рік з двох згаданих родовищ було видобуто понад 1,3 млрд. тонн бурого вугілля. Проте запаси цієї корисної копалини тут, як і в інших родовищах світу, скінченні.
Вугільні пласти Белхатувського родовища поступово виснажувалися. Та й термін дії ліцензії на експлуатацію цього родовища мав завершитися 31 грудня 2026 року. Що ж до Щерцувського родовища, то роботи з видобутку бурого вугілля тут планували здійснювати до 2038 року. Ресурси цього родовища станом на початок 2020-х років оцінювалися в 720-500 млн. тонн вугілля.
Замість кар’єрів – гігантські озера
На початку 2020-х років польська державна енергетична компанія «PGE» («Polska Grupa Energetyczna») озвучила терміни закриття найбільшої європейської вугільної електростанції в Белхатуві. Почати поступове виведення енергоблоків з експлуатації планувалося з 2030 року.
Це рішення було продиктоване прогнозованим виснаженням вугільних пластів раніше розроблених родовищ та суттєвим забрудненням повітря Белхатувською ТЕС.
Компанія також оголосила про припинення експлуатації родовищ бурого вугілля. Поточна експлуатація Белхатувського і Щерцувського родовищ була запланована на 2026 і 2038 роки відповідно.
На місці вугільних кар’єрів планувалося здійснити масштабну рекультивацію та створити два найглибших штучних озера в Польщі. У далекоглядних планах по здійсненню рекультивації йшлося про те, що наповнення водою місць колишнього видобутку вугілля розпочнеться не раніше 2050 року та триватиме впродовж 20 років.
На початку 2020-х років в районі Белхатувського кар’єру було розпочато будівництво берегової лінії та майбутнього пляжу. Таким чином, після багаторічного видобутку бурого вугілля виснажені кар’єри, поблизу Белхатува, мали отримати нове життя та стати зоною для рекреації.
