Велике індустріальне місто Лодзь, як нам добре відомо з історії, почало активно розбудовуватися за рахунок численних заводів та фабрик, що постали у дев’ятнадцятому та двадцятому століттях. Значна кількість фабрик зобов’язувала налагоджувати в місті абсолютно всі системи, аби зберегти його вигляд та забезпечити належну життєдіяльність. Однак, мабуть, у багатьох лодзян викличе здивування те, що таке велике місто каналізували тільки у перших десятиліттях двадцятого століття, пише сайт lodz-name.eu.
Як у місті з’явилася каналізаційна система, цікаві факти з історії її створення та перших років існування – читайте у матеріалі нижче.
Без водопостачання та каналізації: як жило місто Лодзь на початку двадцятого століття?
Як ми вже зазначили вище, місто Лодзь тривалий час функціонувало без системи каналізації. Ба, більше того, – водопостачання ще у перші роки двадцятого століття теж не було налагоджене в місті.
Станом на 1920-ті роки Лодзь була одним з найбільших міст у Європі, в якому ще не діяла система каналізації та водопостачання. Як же функціонувало індустріальне місто в таких нелегких умовах?
Оскільки належних систем не було облаштовано, у Лодзі діяли застарілі правила поводження з відходами. Те, що мало б потрапляти у каналізацію та потрапляти до очисних споруд (йдеться про комунальні та промислові відходи), виливали прямо у вуличні ринви чи річки та міські водойми. У мешканців міста практично не було вибору, а про екологічні наслідки таких дій ще тоді ніхто не задумувався.
Часто таке поводження з відходами давалося взнаки. Під час сильних дощів водойми переповнювалися, виходили з берегів, забруднюючи колодязі з питною водою. Це, у свою чергу, сприяло поширенню різноманітних захворювань, в тому числі, і інфекційних. Часто це ставало причиною спалахів різноманітних епідемій, через що місто довгий час залишалося одним з “лідерів” серед польських міст за рівнем смертності.
Всю серйозність і небезпеку від такої ситуації добре розуміла і міська влада. Так, у 1924-му році лодзькі чиновники відправили звернення депутатам та урядовцям країни у столиці, аби ті виділили кошти на будівництво каналізації в Лодзі. Серед причин у документі було зазначено те, що колодязі з питною водою розташовані неподалік від вигрібних ям, і те, що тільки невелику частину стічних вод вдавалося вивозити за межі міста.
Будівництво каналізаційної системи в Лодзі: кому місто завдячує відсутності стічних вод на вулицях?
1925-й рік увійде в історію міста як рік початку будівництва каналізаційної системи. Однак цьому передувала тривала і кропітка праця.
Отримавши схвалення та заручившись підтримкою урядовців, лодзька влада взялася до створення проєкту та початку будівельних робіт. Було оголошено конкурс на будівництво каналізації і знайдено людину, яка, зрештою, зробила основну роботу над проєктуванням каналізаційної системи. Це був Вільям Ліндлі.
Вільям Ліндлі – відомий англійський інженер дев’ятнадцятого-двадцятого століть, який став продовжувачем справи свого батька. Як і його батько, Вільям Ліндлі все своє життя присвятив розробці систем водопостачання та каналізації у багатьох європейських містах. Саме він впродовж 1881-1915-х років керував роботами з будівництва каналізації у Варшаві, і саме цьому інженеру доручили розробку проєкту систем водопостачання та каналізації для міста Лодзь. Цікаво, що у місті і досі пам’ятають внесок інженера у розбудову та розвиток Лодзі – одну з вулиць названо на його честь.
З будівництвом каналізаційної системи в Лодзі пов’язана ще одна відома людина. Це – талановитий польський інженер Стефан Скрживан. Закінчив Технологічному інституті в Санкт-Петербурзі, який у ті часи був престижним вищим навчальним закладом, де опановувало технічні спеціальності чимало поляків. 1900-го року Стефан Скрживан завершив навчання та отримав диплом інженера-технолога, після чого подався до Варшави, де йому доручили роботу над проєктом каналізації. Тут Стефан Скрживан і познайомився з Вільямом Ліндлі, працював під його пильним керівництвом, після чого двоє талановитих інженерів також разом працювали і над лодзькою каналізацією.
З історії Лодзі також відомо, що активна праця та ентузіазм у роботі зробили Стефана Скрживана невдовзі головним інженером міста. Архівні дані свідчать про те, що його дуже любили та поважали прості робітники, до яких він ставився дуже уважно та турботливо. Зрештою, його внесок та внесок Ліндлі у розвиток міста важко переоцінити. Без сумнівів, саме цим двом інженерам Лодзь завдячує появі каналізаційної системи.
Труднощі роботи каналізації у перші роки
Будівництву каналізації в Лодзі суттєво “посприяла” нелегка економічна ситуація у міжвоєнні роки. Обмежені міські ресурси доповнювалися за рахунок державних субсидій на працевлаштування безробітних, чимало яких долучили до будівельних робіт. Безробітних також активно залучали до будівництва каналів та регулювання річок. Загалом, роботи просувалися доволі повільно – передусім, через регулярну нестачу коштів.
У міських архівах та старих газетах Лодзі того часу можна знайти чимало інформації про функціонування каналізаційної системи у перші роки. Передусім, варто згадати про так звані “каналізаційні примуси”: справа в тому, що мешканці міста, власники будинків, не надто поспішали підключитися до системи каналізації. Тож влада запровадила примусову систему: після будівництва каналізації у власників нерухомості був лише рік на те, щоб вони підключилися до мережі, після чого інвестиційні витрати покладалися на самих власників будинків.
До початку Другої світової війни в Лодзі було зведено трохи більше 100 кілометрів каналізаційних каналів, більша частина яких була облаштована в центральній частині міста. До системи тоді було підключено лише 16% від всіх будівель. Що стосується водопостачання, то цю проблему почали активно вирішувати тільки після завершення Другої світової війни. До цього воду міщани отримували з глибоких колодязів, облаштованих в різних частинах Лодзі.
Лодзька каналізація у мистецтві
Лодзька каналізація у наш час повністю забезпечує всі потреби міста. Окрім того, канали, зведені ще за часів Стефана Скрживана, стали цікавим об’єктом для різних видів мистецтва. Зокрема, лодзька каналізація пов’язана з кінематографом, який активно розвивається в місті.
Так, канали лодзької каналізації можна побачити у номінованому на “Оскар” фільмі Агнєшки Голланд “У темряві”, що розповідає про те, як група євреїв переховувалася у каналізаціях Львова під час Другої світової війни. Також підземні комунікації міста стали локаціями для зйомок серіалу “Комісар Алекс”, що розповідає про поліцейського собаку.
Побачити канали Лодзі можна і в деяких сценах стрічки “Дихай”, що розповідає про групу розвідників, які переховувалися в каналізації під час Варшавського повстання.
Любителям історії та цікавих пам’яток неодмінно варто побачити також Музей каналу “Детка”. Його було засновано задля популяризації відвідин історичного овального резервуару для збору дощової води. У наш час це одна з найцікавіших пам’яток історії в Лодзі.
