Напевно, кожен житель міста бодай раз відчував потребу відпочити серед природи, де не буде міського шуму та метушні. Де замість асфальтових доріг – ґрунтові стежки та зелена трава, замість звуків автомобілів – спів птахів, а замість густонаселених житлових масивів – густо насаджені ліси.
Чи є такі місця-оазиси в Лодзькому воєводстві? Так, в межах Лодзького воєводства, яке розташоване в центральній частині Польщі, можна віднайти такі мальовничі поселення. На територіях деяких з них знаходяться ландшафтні парки, височини, ліси, течуть ріки. Здається, наче ці села існують для того, аби приїздити сюди і хоча б на трохи забути про шалений ритм життя у місті, пише lodz-name.eu.
Село Камьон
Камьон – це крихітне село у гміні Вешляхс Велюнського повіту Лодзького воєводства. Станом на початок 2010-х років кількість населення в селі Камьон становила понад півтори сотні осіб.
Камьон має давню історію. Перша середньовічна згадка про поселення датована 1198 роком. В ній йдеться про те, що власник сіл Камьон та Боровно обміняв їх на село Житно.
Однак більш достовірні згадки датовані XIV століттям. В Середні віки село Камьон знаходилося на перетині важливих торговельних шляхів між Київською Руссю та Сілезією. Міські права село отримало у 1462 році. Після отримання статусу міста життя у населеному пункті помітно пожвавилося.
З 1564 року місто входило до Велюнського староства. У XVII столітті населений пункт втратив статус міста і знову став селом.
До 1998 року село належало до Серадзького воєводства, однак потім стало частиною Лодзького воєводства.
На початку XXI століття село являло собою мальовниче поселення на річці Варта в межах Заленчанського ландшафтного парку. Згаданий ландшафтний парк є головною природною пам’яткою цієї місцевості. Він знаходиться на Возьницько-Велюнській височині. Площа Заленчанського ландшафтного парку становить понад 14 тис. га. Більшість площі парку розкинулася в межах Лодзького воєводства і лише невелика частина на території Сілезького та Опольського воєводств.
Левову частину площі парку займають лісові насадження, понад 30% площі становлять орні землі, луки та водойми займають близько 10%, а населені пункти лише 3% від загальної території парку.
Тут можна помилуватися насадженнями хвойних та листяних дерев. Також тут чимале різноманіття кущів та трав’яних рослин.
Свого часу у селі Камьон розвинувся туризм. Відвідувачі цього мальовничого населеного пункту могли подолати пішохідний туристичний маршрут «Ущелина річки Варта через Велюнську височину». Для любителів велосипедної їзди існував веломаршрут. Його шлях пролягав мальовничими місцями Заленчанського ландшафтного парку.
До слова, на березі річки Варта було побудовано низку баз для відпочинку. Туристи могли орендувати собі будиночок на березі річки.
Варто додати, що в річці Варта багато різноманітної риби. Зустрічалися коропи, окуні, плотва, вугор, американський сом, щука та інші представники іхтіофауни. А на узбережжі річки можна було зустріти бобра, видру, ящірок, вужів.
Ліси Заленчанського ландшафтного парку та узбережжя річки Варта є територією для гніздування різноманітних пернатих.
Село Льдзань
Це село входить до гміни Добронь Паб’яницького повіту, Лодзького воєводства. У Середньовіччі Льдзань входило до об’єднання сіл, яке належало каштеляну Серадзькому. Згодом каштелян віддав об’єднання сіл, разом із селом Льдзань, Краківській катедральній капітулі.
У XVI столітті в селі були створені невеликі металургійні цехи, де місцеве населення займалося виплавкою чавуну з болотяної руди.
У 1954-1959 роках село входило до Льдзанської гміни, а після її ліквідації опинилося у складі гміни Добронь. Впродовж 1975-1998 років село знаходилося в межах Серадзького воєводства.
До 2008 року до складу села Льдзань входило поселення Талар, де збереглися унікальні водяні млини XIX століття. На території села Льдзань було виявлено рештки кераміки лужицької культури.
Мальовниче село Льдзань розташоване серед лісів, багатих на чорницю, ожину та гриби. Поряд з селом протікає річка Грабія.
До слова, населений пункт має зручне розташування. Село розташоване за 4 кілометри від головної дороги з Лодзі на Серадз. Дорога автомобілем від Лодзі до цього привабливого для ока села займала близько 15 хвилин.
Льдзань – хороше місце для літнього відпочинку. Свого часу тут розвинувся кемпінг – вид дозвілля, який передбачає ночівлю в наметі, або в спеціально обладнаному авто.
У 2019 році в селі з’явилося летовище. Для любителів шалених емоцій та екстриму тут почали влаштовувати польоти на планерах. Охочі могли з висоти помилуватися захоплюючими краєвидами цієї місцевості.
Станом на початок 2010-х років у селі мешкало близько чотири сотні людей.
Село Талар
Це маленьке поселення можна сміливо назвати справжньою перлиною Лодзького воєводства. Як уже згадувалося, до 2008 року населений пункт входив до села Льдзань. Талар виникло на річці Грабія, як поселення млинів.
У збережених документальних згадках мовиться, що першим, хто побудував тут млин був чоловік на ім’я Миколай Татарка. Він збудував тут водяний млин в середині XVI століття. Другий млин теж належав Миколаю Татарці. В документах йдеться, що за будівництво другого млина він був «обтяжений сплатою 60 штрафів».
До XXI століття в селі Талар на річці Грабія в досить чудовому стані були збережені два водяних млини. Один із них – той, що менший, був збудований в середині XIX століття, а більший млин був зведений пізніше – наприкінці згаданого століття. Останніми власниками дерев’яних водяних млинів була родина Фішерів.
На долю меншого млина випала пожежа, яка спалила його дотла. Однак млин відбудували. Він працював до 1965 року. Унікальні млини на річці Грабія були з’єднані дерев’яним мостом, який у 2011 році зламався. Міст був замінений на новий бетонний.
В рамках ревіталізації приміщення одного з млинів було перетворено на своєрідний музей, де було зібрано чимало цікавих речей, пов’язаних з історією млинарства в цьому краї.
Гміна Мощениця
Сільська гміна Мощениця Пйотрковського повіту Лодзького воєводства може похвалитися давньою історією та мальовничими краєвидами.
Наприкінці XIX століття власником Мощениці став фабрикант німецького походження Кароль Ендер. Тут він побудував бавовняно-прядильну фабрику. Разом з тим фабрикант звів тут палац, поряд з яким створив ландшафтний парк із великим ставком.
За формою парк нагадував трапецію та разом з водоймами займав площу 12, 6 га. Тут були посаджені дуби, клени, ясени, берези, буки та сосни. Деякі дерева, як-от дуби збереглися до початку XXI століття.
Мощениця XXI століття приваблювала туристів тим, що на її території знаходиться Надпілічненський ландшафтний парк. В цьому лісовому комплексі ростуть дуби, сосни, ялина, береза. Серед кущів та чагарників зустрічалися горобина та крушина. Землею плелася ожина, а також росла чорниця та суниця.
Лісові насадження Надпілічненського ландшафтного парку є притулком для диких тварин та птахів.
Територією Мощениці також протікає річка Мощанка. Узбережжя річки поросло очеретом, рослинами родини осокових, також тут цвітуть жовті іриси. Місцевість поблизу річки болотиста та вкрита різноманітною рослинністю. Зустрічалися дикі тварини, такі як, лисиця, бобри, козулі.
На мапі Лодзького воєводства можна відшукати ще немало мальовничих місцин. Місць, де можна відновити сили, надихнутися красою природи та забути про звуки шумного міста.
