Зародження енергетичної промисловості Лодзі розпочалося наприкінці XIX століття. В цей час місто Лодзь швидко розвивалося та потребувало електроенергії в перше чергу для фабрик та заводів. Перші електростанції міста були приватними та належали впливовим лодзьким фабрикантам. Однак з року в рік все гостріше поставало питання про відкриття потужної міської електростанції.
І ось нарешті це сталося в 1907 році – саме тоді в експлуатацію була запущена перша Лодзька ЕС. Електростанція пережила буремні роки Першої та Другої світових воєн. А в повоєнні роки була перетворена на теплоелектроцентраль – електростанцію, яка виробляє одночасно електроенергію і тепло. На початку XXI століття в межах ревіталізації перша Лодзька ТЕЦ отримала нове життя – приміщення електростанції стало міським осередком науки, культури та мистецтва, пише lodz-name.eu.
Передісторія появи Лодзької ТЕЦ
Наприкінці XIX століття Лодзь була великим промисловим містом, населення якого становило 300 тис. осіб. Місто називали «польським Манчестером», адже тут ледве не цілодобово кипіла робота на текстильних, білильних та фарбувальних фабриках та заводах. Промисловість міста потребувала електроенергії. Потребували її і мешканці міста, які для освітлення своїх домівок використовували гасові лампи та свічки.
Першими користуватися електроенергією в Лодзі почали заможні фабриканти міста, які цікавилися тодішніми інноваціями та передовими технологіями. У 1880-ті роки XIX століття промисловці міста почали запускати невеликі електростанції та встановлювати генератори на своїх підприємствах. Зокрема, першими серед них були відомі фабриканти Кароль Шайблер та Людвік Мейєр.
У 1887 році було введено в експлуатацію тимчасову електростанцію. Вона знаходилася в підвалі одного з найстаріших готелів міста – «Гранд готель», що на вулиці Пьотрковській. Завдяки виробленій електроенергії цієї динамо-електричної машини з газовим двигуном на вулицях Лодзі засяяли перші ліхтарі.
У 1898 році у місті з’явилася ще одна електростанція, значно потужніша. Однак вироблена нею електроенергія використовувалася для мереж електричних трамваїв.
Тож, Лодзь, яка індустріалізовувалася швидкими темпами, потребувала потужної електростанції.
Будівництво та початок роботи
У 1895 році міська влада Лодзі оголосила тендер на побудову міської електричної станції. Втілити цей задум вирішила німецька компанія «Siemens&Halske». У 1900 році акціонерне товариство отримало концесію (права на будівництво) теплової електростанції у Лодзі. Німецька компанія взяла на себе зобов’язання впродовж двох років побудувати міську ТЕЦ. Однак реалізувати проєкт компанія «Siemens&Halske» не змогла.
Тож, у 1906 році ліцензію на будівництво електростанції у Лодзі отримало петербурзьке «Товариство електроосвітлення». Перші роботи з будівництва електростанції розпочалися 25 травня 1906 року на земельній ділянці на вулиці Тарговій, 1/3. Будівництво об’єкта декілька разів переривалося через бурхливі революційні події 1905-1907 рр., які охопили все тодішнє Королівство Польське.
В експлуатацію Лодзька електростанція (ЕС-1) була запущена у вересні 1907 року. Працювала вона на вугіллі. Перша турбіна електростанції введена в дію була потужністю 1,3 МВт. Впродовж 1908-1913 років було введено в експлуатацію ще п’ять агрегатів. Тож, загальна потужність електростанції становила на той час 21,1 МВт.
Запущена Лодзька електростанція стала другою за величиною в тодішньому Королівстві Польському, після Варшавської. Для будівництва електростанції використовувалися інноваційні на той час залізобетонні конструкції.
Чи означало введення в експлуатацію потужної міської електростанції появу електроенергії у домівках всіх лодзян? На жаль, ні, адже на той час в пріоритеті було постачання електроенергії для промисловості Лодзі. А освітлення вулиць та електрифікація будинків розглядалися, як другорядна справа. Проте, з часом кількість електричних ліхтарів та споживачів електроенергії таки почали зростати.
Перша світова війна та міжвоєнні роки
Як відомо, під час Першої світової війни Лодзь була захоплена військами Німецької імперії. Лодзькій вугільній електростанції довелося пережити складні часи. Німці розграбували чимало обладнання та устаткування електростанції. Вони вивезли до Німеччини 100 тонн міді у вигляді земельних кабелів. Мідь потрібна була німецьким військам для виготовлення зброї. Окрім цього було демонтовано та відправлено до Німеччини два турбогенератори загальною потужністю 8,5 МВт. Після завершення Першої світової війни вдалося повернути лише один турбогенератор.
У перші міжвоєнні роки електростанція перейшла до рук влади міста. Було розпочато відновлення розграбованої електростанції міста. В середині 1930-х років Лодзька електростанція перейшла в приватні руки – нею заволоділи бельгійські, швейцарські та німецькі капіталісти. Місто отримало лише 20% акцій новоствореного акціонерного товариства під назвою «Łódzkie Towarzystwo Elektryczne SA».
Тоді небайдужі мешканці Лодзі виступали проти переходу електростанції в приватні руки. Ця ситуація широко висвітлювалася на сторінках тодішніх лодзьких та загальнонаціональних видань.
У 1939 році було введено в експлуатацію турбіну потужністю 30 МВт. Таким чином, загальна потужність електростанції на той час становила 100,75 МВт. Напередодні Другої світової війни Лодзька електростанція стала найбільшою в Польщі.
Друга світова війна та повоєнні роки
В перші вересневі дні 1939 року, коли гітлерівська Німеччина напала на Польщу, Лодзька електростанція піддалася бомбардуванням з повітря. На територію об’єкту влучили 8 50-кілограмових бомб. Внаслідок чого електростанція отримала руйнування, проте вони були незначними.
В ніч з 5 на 6 вересня керівництво електростанції втекло, однак на своїх постах залишилися інженери. Вони не допустили зупинки електростанції та стежили за тим, аби критично важливий об’єкт продовжував забезпечувати електроенергією місто.
Під час окупації Лодзі нацисти розглядали електростанцію, як джерело енергії для військової промисловості. Тому у 1942 році додали ще один котел.
У 1943 році на Лодзькій електростанції сталася пожежа, внаслідок якої був знищений дах машинного залу і пошкоджена одна із турбінних установок.
В останні місяці окупації гітлерівці демонтували та вивезли частину обладнання в Німеччину, а також документацію та вугілля, на якому працювала електростанція. В Німеччину також було примусово вивезено частину персоналу, яка обслуговувала станцію.
Як відомо, після звільнення від німецьких загарбників, Польща опинилася у сфері впливу Радянського Союзу. Практично всі стратегічно важливі підприємства та установи міста, в тому числі і Лодзька електростанція, були націоналізовані. У перші місці після звільнення міста від гітлерівців зусилля працівників електростанції були спрямовані на встановлення та відновлення пошкодженого майна.
Наприкінці 1945 року була відбудована та введена в дію значна частина генераційного обладнання, а також майже все розподільче та мережеве обладнання.
У 1953 році електростанція перетворилася на теплоелектроцентраль та почала подавати пар для потреб промисловості. Наприкінці 1950-х років у Лодзі була збудована друга теплоелектроцентраль. У 1960 році Лодзька електростанція та новозбудована теплоелектроцентраль №2 були об’єднані в одне підприємство. Відтоді найстарішу міську електростанцію Лодзі почали називати ТЕЦ Лодзь-1 (ЕС-1).
Перша міська електростанція і ревіталізація
В 2000 році ТЕЦ Лодзь-1 (ЕС-1) було виведено з експлуатації. Однак на цьому історія електростанції не завершилася. В межах програми ревіталізації (в урбаністиці – процес відновлення старих будівель, об’єктів міста) в 2008 році ЕС-1 була перетворена на осередок культури, науки та мистецтва. У будівлі першої лодзької ТЕЦ розташувався Центр науки і техніки з інтерактивними науково-популярними виставками. Також для лодзян та гостей міста було відкрито Національний центр кінокультури, планетарій і Центр коміксів, ігор та інтерактивних нарацій.
Окрім цього в будівлі колишньої електростанції було облаштовано конференц-зали та приміщення для проведення різноманітних заходів.
Завдяки ревіталізації вдалося зберегти історичну цінність першої міської електростанції та водночас вдихнути в неї нове життя.
